Спорядження для підлідної ловлі в put and take

На парковці мінус дванадцять, і лід лежить голий під ялиновим лісом. Знімаєш рукавиці, щоб в’язати, і за три хвилини розумієш, чому підлідна ловля — не літня вилазка з рюкзаком. Сидиш нерухомо. Руки мають і грати приманкою, і тримати тепло, лунка заповнюється крижаною кашею, щойно піднімаєш льодобур, і коли риба рве, маєш віддати волосінь, не втративши хват пальцями.

Першого разу не потрібна ціла полиця з магазину. Потрібне те, що везе тебе додому, те, що дає сидіти, і чітка межа того, що може почекати. Яке вудилище обирати докладно — під найкращою зимовою вудочкою. Як свердлити — під льодобуром. Як носити льодові шипи й льодовий пік — під льодовим спорядженням.

Жодні нарти чи комбінезон не роблять лід безпечним. Ми не оцінюємо стан льоду для жодної водойми.

Що обов’язкове, що приємно і що може почекати

Обов’язкове — те, що везе додому і дає ловити: чинна ліцензія на льоду, льодові шипи на шиї, льодовий пік, рятувальний шнур, льодобур, черпак, зимова вудочка, що може віддати волосінь, волосінь, що не вбирає воду, кілька приманок, щось сухе посидіти й одяг, щоб витримати ще годину, коли хватка приходить пізно. Без цього ти або непевний, або змерзлий — і тоді не ловиш.

Приємно мати те, що змушує лишитися: рюкзак-стілець або каремат, запасні рукавиці, термос, лопата, підсак, зйомник гачка, запасна волосінь і льодоступи на голому льоді. Часто це різниця між двадцятьма хвилинами і трьома годинами.

Намет, ехолот, снігохід, три зайві вудилища й великі нарти з дахом можуть почекати. Вони виправдовуються, коли вже знаєш, що тобі добре на льоду, або коли далеко до води. Вони не роблять рибу голоднішою.

Більшість ставків put and take біля дороги — тоді вистачає відра й рюкзака. Нарти й снігохід — до водойм, де тягнеш через озеро, не до кожного ставка на узліссі.

Вудилище

Жорстка окунева вудочка без котушки — неправильний інструмент. Райдужна форель і арктичний голець рвуть, беруть волосінь і ріжуть об край льоду. Маєш могти віддавати й забирати, і кінчик, що показує тичок без здогадок.

Основа для лососевих — вудилище приблизно 50–90 сантиметрів із малою безінерційною або льодовою котушкою, те, що в торгівлі звуть два–три фути. Граєш кінчиком, підсікаєш зап’ястям і виважуєш котушкою. Фрикціон має відпускатися, не гублячи вудилище в лунці, і коли риба бере, маєш віддати волосінь за подих замість стояти з клубком на льоду. Коротке вудилище зроблене для того, що сидиш біля лунки й ведеш голову до отвору, не до берега за тридцять метрів.

Класична зимова вудочка зі шпулею і кнопкою, де відпускаєш волосінь великим пальцем, працює, якщо шпуля досить велика і волосінь не занадто тонка. Легка й дешева. Мінус приходить у ривку: волосінь лежить на льоду, примерзає в каші й плутається навколо чобота. Багато, хто починає так, міняють на котушку після першої великої риби — не тому, що шпуля сама по собі погана, а тому що лососеві беруть більше волосіні, ніж окунь.

Зимова вудочка під мормишку з тонким кінчиком — тонке чутливе вудилище, де кінчик видає тичок. Бачиш хватку, перш ніж відчуєш. Це снасть арктичного гольця і пасивного дня, не те, що береш на мисливську райдужну форель на балансирі. Twintip зі змінним бланком і мормишковим кінчиком на тій самій ручці — спосіб не тягнути два повні вудилища у відрі. Міняєш кінчик, не всю скриньку.

Одного вудилища вистачає перший сезон, якщо є котушка і кінчик, що поступається. Два вудилища виправдовуються того дня, коли хочеш балансир в одній лунці й мормишку в іншій, якщо продавець дозволяє більше однієї снасті. Багато водойм put and take цього не дозволяють. Читай ліцензію, перш ніж свердлити дві лунки лише тому, що так роблять на інших озерах.

Волосінь

У підлідній ловлі класичний нейлон або флюорокарбон кращі за плетений шнур. Плетінка вбирає воду, мерзне в жорсткий трос і ріже руки. Нейлон і флюорокарбон не беруть воду так само, і розтяжність — перевага, коли сидиш щільно до риби: вона гасить удар, коли риба трясеться в лунці.

На райдужну форель не потрібна спортивна волосінь. Близько 0,22–0,28 міліметра — розумна основа, і багато ловлять спокійно близько 0,25. Тонша легше мерзне і перетирається об край льоду. 0,16 як на окуня занадто слабка, коли бере велика риба. До мормишки, де хід приманки залежить від товщини волосіні, можна спуститися до 0,16–0,18, але тоді обережний у виважуванні і маєш досить велику лунку.

В’яжи вдома. На льоду рукавиці й задубілі пальці. Запасний підлісок у кишені, готовий із вертлюгом, вартіший за зайвий пірк, який не можеш прив’язати.

Льодобур, черпак і лопата

Льодобур — не дрібниця. Лунка — єдиний шлях угору для риби, і для сильної райдужної форелі 110 міліметрів тісно. 150 міліметрів — розумна основа для лососевих. 130 легше крутити, але дає менший запас. 200 — те, що хочеш, коли водойма запускає велику рибу, ціною більшої роботи. Рукоятки вистачає на малому ставку. Електрика виправдовується, коли лід товстий або коли свердлиш знову й знову. Ножі, довжина й холод — під льодобуром.

Черпак, який багато звуть ложкою або ллячкою, — снасть, якою користуєшся найбільше після льодобура. Свердлиш — і лунка заповнюється крижаною кашею. Якщо не черпаєш, не бачиш волосінь, волосінь примерзає в каші, і ступаєш у край. Обери черпак, що входить у лунку, приблизно 10–12 сантиметрів у діаметрі до лунки 150, і держак, який тримаєш у рукавиці. Метал чистить твердіший лід, пластик легкий і щадить волосінь. Без черпака ловиш у слякоті. Це друга половина льодобура, не розкіш.

Мала лопата — не для ловлі. Вона для снігу на парковці, заметів, що ховають край, і щоб розчистити навколо лунки, щоб не сидіти в талій воді. На голому льоді можна лишити. Після снігопаду вона варта своєї ваги: бачиш лунку, сидиш сухо і не втоптуєш кашу назад у отвір.

Відро, рюкзак-стілець, стілець і сумка

Сидиш нерухомо в холоді, і підкладка краде тепло швидше за повітря. Літній стілець без ізоляції студить сідниці об лід. Має значення, як туди дістаєшся, як довго думаєш сидіти і чи коліна зведуть тебе з льодобуром у руці.

Відро для підлідної ловлі — класика. Несеш льодобур у ньому, сидиш на кришці й маєш скриньку на дні. Дешеве, стійке й низьке — занадто низьке для хворих колін і холодне, якщо немає каремата чи пінопласту між сідницями й кришкою. Відра вистачає, коли паркуєшся біля ставка і йдеш тридцять метрів.

Рюкзак-стілець — рюкзак, що розкладається в стілець. Висота сидіння часто близько 40–45 сантиметрів, тож легше встати. Є відділення для термоса, банок і рукавиць, руки вільні для льодового піка й льодобура. Це природний крок, коли йдеш від машини й хочеш порядок. Обери з порядним сидінням, не клаптик тканини на двох палицях, що просідає, коли сідаєш, і стеж, щоб льодобур не рвав тканину. Захист ножів має сидіти.

Окремий зимовий стілець із тканини чи пластику зручніший із часом, але займає місце й перекидається на вітрі. Ізолюй сидіння. Стілець без підкладки на льоду — лише холодніше відро. Деякі стільці мають відділення під сидінням і тоді стають і стільцем, і скринькою — практично, якщо сидиш нерухомо, і важко, якщо міняєш лунку щодесять хвилин.

Каремат або сидіння належить навіть у відро. Піна проти льоду — різниця між двадцятьма хвилинами і трьома годинами. Тонкий каремат під ногами робить те саме для пальців ніг. Холодні ноги забирають усю сесію.

Сумка не має бути літньою рибальською скринькою, яку тягнеш у снігу. Тверда скринька з відділеннями тримає пірк від плутанини, але вона холодна й незграбна. М’яка сумка з роздільниками йде на спині. Те, що треба відкрити в рукавиці, має лежати зверху: коробка, зйомник, запасні рукавиці. Запасний одяг і їжа можуть лежати знизу або в нартах.

Нарти

Нарти — не розкіш на п’ятсот метрів від парковки. Це як везеш льодобур, комбінезон, термос і запасний одяг, не ламаючи спину, і як маєш змінний одяг, якщо йдеш далеко по льоду. Обери низькі нарти з дахом, щоб сніг не заповнював їх, і мотузку, яку можеш відпустити. Пакуй важке низько, льодобур із захистом ножів, а льодові шипи на собі — не в нартах.

Відкриті нарти без даху заповнюються заметом і стають санками зі слякоті. Занадто високі нарти перекидаються на боковому вітрі. Тягни їх слідом, який уже пікав, не навпростець до комишу лише тому, що здається ближче.

На снігоході дах причіплених нарт має бути відкритим, щоб той, хто їде в них, міг вибратись. Це порада ради безпеки льоду, не дрібниця в паспорті виробу.

Намет для ловлі з льоду

Намети для ловлі з льоду, pop-up, що натягують над лункою, закривають вітер і роблять нерухоме сидіння стерпним. На малому відкритому ставку з боковим вітром намет може бути різницею між ловлею і здатися. Сидиш у затишку, руки працюють, і кава не твердне за десять хвилин.

Мінуси справжні. Не бачиш сплесків навколо, пізно міняєш лунку, і конденсат капає зі стелі в потилицю. Намет на слабкому льоді — пастка: сидиш важче, гірше чуєш і довше вибираєшся. Став його, лише коли оцінив лід і думаєш лишитися, і провітрюй, щоб не сидіти в тумані. Намет — комфорт. Це не дах, що робить лід безпечнішим.

У put and take, де йдеш тридцять метрів від машини, намет часто зайвий. Там, де сидиш три години в північному вітрі, він частина ловлі.

Руки, ноги й нерухомий холод

Підлідна ловля нерухома. Холод іде з чобіт і крізь пальці, що в’яжуть, і це не той холод, що коли йдеш по насту.

Рукавиці потрібні, але не лише одна пара. Всередині тонка рукавичка, щоб в’язати, зовні велика рукавиця, в яку ховаєшся між хватками. Зимові рукавиці зі відкидним пальцем зроблені саме для цього: грати з хватом і ховати пальці, коли чекаєш. Вовняна махра до шкіри й запасна пара у внутрішній кишені, бо перша пара мокне від черпака. Грілки в рукавицях — не шахрайство. Гола рука в мінус п’ятнадцять — три хвилини роботи і потім година відновлення.

На ногах хочеш товсту підошву, додаткову устілку й запасні шкарпетки в кишені. Сталевий носок студить. Мокрі шкарпетки міняй, перш ніж пальці ніг перестануть відповідати. Льодоступи на голому льоді, щоб не ковзнути в лунку — легше впасти в лунку, ніж думають, коли підошва гладка, а лід як дзеркало.

На тілі комбінезон або шари з вітрозахистом зовні і шапка. Найбільше тепла губиш, коли сидиш із голою шиєю і дивишся в лунку. Обери шарф, що не чіпляється в льодобур, і не бавовну до тіла: вона холоне, коли пітнієш дорогою на лід і потім сидиш нерухомо.

Коли їдеш снігоходом до озера

Багато водойм put and take досяжні машиною і короткою прогулянкою. Снігохід актуальний, коли вода за настом, на більшому льоді чи на півночі. Тоді снігохід — транспорт на льоду, не рюкзак.

Снігохід важкий, швидкий і гучний. Не чуєш, як лід попереджає, і можеш бути далеко від берега, коли ламається. Рада безпеки льоду каже не їхати самому, тримати дистанцію між снігоходами, тримати світло навіть удень, носити шолом, мати змінний одяг, носити льодові шипи на шиї і мати рятувальний шнур під рукою. Уникай невідомих водотоків і темряви на нерозвіданому льоді. Плануй шлях і питай місцевих, якщо не знаєш льоду.

Правила великого пальця для товщини грубіші, ніж для пішого. Близько 10 сантиметрів ядрового льоду — звична орієнтирна величина для однієї людини пішки під безпечним льодом. Для снігохода страхові й льодові ради говорять про товстіший ядровий лід, часто близько 15 сантиметрів як мінімальний орієнтир, і більше з причепом, намороженим і сніговим льодом. Це все одно орієнтири, не квитанція. Ми не міряємо твоє озеро.

Пакування на снігоході те саме, плюс змінний одяг у водонепроникному мішку, запасна волосінь, лопата, шолом, і льодові шипи на тілі, перш ніж викотишся. Нарти з відкритим дахом. Не їдь через впуск і випуск, комиш і протоки лише тому, що здається ближче до ставка. Не стій довго на тій самій тонкій плямі. Снігохід, що стоїть, навантажує лід сильніше, ніж той, що котиться.

Ехолот і кивок

Ехолот із льодовим режимом, датчик, який опускаєш у лунку, показує глибину, чи риба йде до приманки і чи розвертається. Це підмога, не маг. Якщо бачиш, що риба дивиться й розвертається, справа в подачі, не в тому, що вода порожня. На малому ставку put and take, де риба ходить уздовж краю, часто досить свердлити знову. На більшій глибшій воді це економить лунки. Телефон і екран вмирають у холоді, тож тримай powerbank у внутрішній кишені й рахуй, що батарея ехолота зменшується вдвічі холодного ранку. Ехолот необов’язковий. Він не замінює те, що ти переходиш.

Тримач вудилища з кивком і дзвіночком належить пасивній ловлі з льоду: кілька лунок, наживка лежить, кава, доки не дзенькне. Це інша ловля, ніж тримати балансир у русі. У put and take часто діє одна снасть. Читай ліцензію. Якщо можна дві, тиха лунка з креветкою і кивком може доповнити активну, але кивок не замінює те, що дивишся, а дзвіночка проти вітру не чути. На малому ставку з людьми навколо три кивки ще й спосіб заплутатися в чужих волосіннях.

Приманка, виведення і те, що в кишені

Не потрібні тридцять коробок. Балансир з невеликим ходом — простий старт на райдужну форель. Мормишка, коли тихо. Пірк і блешня на гольця, коли хочеш бути видимим на глибині. Опариш і креветка в банці, що не примерзає в кишені — внутрішня кишеня, не відро на льоду. Черв’як і креветка там, де правила дозволяють наживку. Де природна наживка заборонена, лишайся на голій приманці. Тісто, що пливе у відкритій воді, — інша історія. Під льодом керують метал, наживка й глибина.

Візьми підсак із коротким держаком, щоб не піднімати кілограмову рибу крізь край і не губити її, зйомник або пеан, ніж умертвити, пакет для риби замість кишені куртки, запасну волосінь і сонцезахисні окуляри проти голого льоду.

Термос і щось поїсти. Мокрі рукавиці й холод змушують здатися раніше за рибу. Це найчастіша причина порожнього відра, не неправильний пірк.

Можливе пакування першого сезону

Льодові шипи, льодовий пік, рятувальний шнур і телефон водонепроникно. Льодобур 150 міліметрів, черпак, зимова вудочка з котушкою, запасний підлісок, балансир, мормишка й наживка, якщо дозволено. Відро або рюкзак-стілець, каремат, дві пари рукавиць і термос. Ліцензія. Компанія.

Решту купуєш, коли знаєш, що мерзнеш саме так, або коли тягнеш через озеро замість через край парковки.

Як користуватися пакуванням — під першою вилазкою на підлідну ловлю. Чи взагалі виходити — під безпечним льодом.